Тиждень дитячого читання.
Доброго дня! Сьогодні ми зібралися щоб розпочати Тиждень дитячого читання.
«Тиждень книги» - зазвучало
Серед міста, як сигнал.
За годину місто стало,
Як один читальний зал.
Всі читають урочисто –
І безвусі й вусачі.
Скільки мешканців у місті,
Стільки в місті читачів.
Березень - особливий місяць у житті українського народу. В цьому місяці і в цьому році ми святкуємо ювілей – 200 років від дня народження Тараса Григоровича Шевченка – видатного українського письменника.
Коли окраєць житняка
Мені було давала мати,
Я мусив спершу показати,
Чи не брудна моя рука.
А коло хліба на столі,
На самотканій скатертині.
Лежала книга, як святиня,
Людські надії і жалі.
То був Кобзар…
Його не міг ніхто не вмивши рук узяти,
Бо він – святий, - казала мати,
Він смерть народу переміг.
Його, мов хліб, у чорний час
Просили в позички сусіди.
Зціляючи серця завсіди,
Тим словом, що прорік Тарас.
Книга ця вічна, як саме життя, як правда, як воля. Бо написана вона…
І мертвим, І живим, І не народженим, написана кров ю серця протягом усього його життя.
Ми не забули тебе, Тарасе,
Черпаєм правду в твоєму слові.
І вбережем ми для внуків наших
Вкраїнську пісню, вкраїнську книгу,
Вкраїнську мову.
«Молитва до книги».
О книго! Пресвята богине!
Народу й роду – берегине!
Неопалима купино!
По всіх вертепах і яскинях
Неначе зірка провідна.
Великомучинице, ти –
Нас освіти і освяти
Ти, мов цілющою водою
Нас причащаєш колядою
І віщим словом Кобзаря.
Бібліотекар: Перший весняний місяць березень особливий і для української культури.
Саме в ці дні ми святкуємо Всеукраїнський тиждень дитячої та юнацької книги.
Книга – це мудрість поколінь минулих.
Книга – це друг і порадник сьогодні. Вона зберігає у собі красу рідного слова, чарівність мови.
Книга – це велике диво – створене людиною. Вона розкриває перед дитиною навколишній світ, розповідає про нові явища в природі, вчить пізнавати життя.
Мабуть, про жоден витвір людського генія не сказано стільки мудрих і хороших слів, як про книгу.
У книги люди, наче бджоли в соти,
Знесли духовний, чародійний мед.
Сліпцеві очі ним потри, і вмент
Побачить сонце й голубі висоти,
Відчує мислі найстрімкіших лет,
Збагне людські страждання і турботи,
Поможе іншим темряву збороти,
Рвучи з очей пов язки чорних лент
Благословенна та ясна година,
Коли буквар до рук бере дитина,
Коли читає «Кобзаря» юнак,
Коли Франка «огромнії сонети»
Підносять дух, коли говорить Гете,
Шекспір, Міцкевич, Лермонтов, Бальзак.
Як до живих джерел глибоких
Ми припадаємо до книг.
Черпаємо снагу, неспокій
Та нездоланну правду з них.
Нас поведуть вони у мрію,
Щоб розпізнати суть буття.
Прийдешні нам шляхи відкриють
І стануть школою життя.
В кожнім домі, в кожній хаті –
У містах і на селі,-
Хто навчився вже читати,
Має книгу на столі.
Дружба з книгою – це свято,
Не було б його у нас, -
Ми не знали б так багато
Про новий і давній час.
Все, що серце і розум
Вік творили не один,
Повизбирувало людство
В книги – перли із перлин.
" Можливості сучасної бібліотеки: як зацікавити учнів читанням."
Мета сучасної школи: Виховати всебічно розвинену особистість, здатну жити та працювати у 21 столітті.І ні в кого не викликає сумніву той факт, що шкільна бібліотека сьогодні є життєво важливим компонентом
освіти та виховання. А формування інформаційної культури школярів буде успішним лише тоді, коли ця
проблема хвилюватиме як бібліотекаря, так і весь педагогічний колектив.
"Духовне життя дитини
повноцінне лише тоді,
коли воно живе у світі
гри, казки, музики,
фантазії, творчості."
В.О.Сухомлинський.
"Казковими стежинами" (сценарій).
1ведучий: Доброго ранку!
2 ведучий: Доброго дня!
1в. Доброго вечора, сьогодні, щодня...
2в. Хай не псується годинник на вежі.
1в. Хай буде все на землі, як належить:
2в. Сонце - як сонце, літо - як літо,
1в. Дощик - як дощик, діти - як діти.
2в. Кожному дому щастя бажаєм.
1в. Маку - цвітіння, житу - врожаю,
2в. Небові - миру, голубу - неба,
1в. Кожній дитині - всього, що треба.
2в. Хай усміхаються діти щодня.
разом: Доброго ранку! Доброго дня!
Королева книги: Країна дитинства - країна казкова.
І часто дорослих вона вабить знову.
І часто дорослі літають у мріях,
Вернутись в дитинство живе в них надія.
Фея: Із казкою, любі, не розлучайтесь,
В далеке дитинство щораз повертайтесь.
Вам казка чарівна підкаже пораду,
В ній знайдете завжди утіху й відраду
Королева книги: Поринь в диво-казку, пізнай чари слів,
В країну Пізнайка іди ти хутчій.
Весела пригода захопить за мить,
І в світ непізнанний вона полетить.
Фея: Давайте ж на хвильку заглянемо в казку:
Чарівні казки! Тут з"явіться, будь-ласка!
Королева книги: А ось - красуня Попелюшка!
Хоч поки що вона сумна.
Та неодмінно стріне принца,
Сміятись буде ще вона!
(Зявляється Попелюшка. Вона кружляє у вальсі і співає на мелодію пісні Ніколаєва "Маленькая страна").
Попелюшка: Десь за горами, за лісами,
Десь на одній землі...
Принц мій чарівний проживає,
Стрінеться він мені.
Світ весь навколо заіскриться,
Щаслива стану я.
З казки чарівної жар-птиця
Вже поруч десь кружля.
Приспів: Мрія моя ясна,
Мрія моя ясна....
Хто розповість і хто підкаже,
Де вона, де вона?...
Хто розповість і хто підкаже,
Де вона, де вона?...
(Сценка із казки "Попелюшка" на новий лад.)
Автор: В одному королівстві, в чудовому замку жили цар і цариця, був у них син - принц. І вирішив цар
з царицею на честь дня народження (круга дата) єдиного синочка влаштувати бал.А тим часом, як заведено в
старій казці, зла мачуха із сестрами збиралися на бал, а Попелюшці загадали багато роботи. А їй так
хочеться, також поїхати на бал, от вона сіла і плаче.
Попелюшка: Ой лишенько, що ж робити?! Фея моя зараз у відпустці, на Кіпрі відпочиває.Може спробувати?
(Дістає мобільний телефон). Алло, алло! Як невчасно, тітонько, ти поїхала відпочивати. Мені ж треба
на бал, а як же плаття, кришталеві черевички, принц же має приміряти черевичок, який я загублю.
Що ж з казкою буде?
Автор: Часи змінюються , тепер на бал у кареті не їздять, тепер все по сучасному. Не залишила Фея
свою хрещеницю напризволяще, надіслала їй переказ через Вестерн - Юніон, щоб змогла Попелюшка негірше
за інших на бал дістатися, замовити "Приват-таксі".
(Заходить Попелюшка. Принц радісно біжить їй назустріч, дарує квіти. Грає сучасна музика, принц з
Попелюшкою танцюють.)
Автор: Та не довго грала музика, не довго веселилися закохані. Скоро вже й північ - 12 година.
Але що це? Що трапилося?
Попелюшка: Принце мій, прощавай.Я вже поспішаю.
(Попелюшка тікає, принц за нею.)
Принц: Попелюшко, щастя моє, зупинись, я знаю, що ти зараз станеш звичайною дівчиною... Ой, як я
одразу не здогадався, черевичок мені Попелюшка залишить на сходах. Не буду й бігти.(Не поспішаючи йде).
Принц: Ось знайшов. Та хіба це черевичок?(здивовано).
Автор: Зла мачуха забула казку й підкинула замість черевичка...(принц підбирає зі сцени кросівок).
Принц: (плачучи) Як же тепер знайти Попелюшку? Такі кросівки пів царства носить. Слід звернутися до
фахівців.
Автор: У царстві оголосили всецарський розшук Попелюшки. Принц не втішний у своєму горі. Та царські
"Менти"- завжди раді допомогти. (звучить музика із серіалу "Менти").(Заходить Попелюшка).
Попелюшка: Принце!
Принц: Попелюшко!
Автор: Так і закінчилась ця історія. Царський суд визнав злу мачуху винною у скоєнні злочину.
А принц і Попелюшка тепер сидять за однією партою у царській загальноосвітній школі вищих наук
(у ...класі).
Побажання Попелюшки: Всім юнакам я побажаю,
Щоб між шкільних своїх подружок,
Чарівних, ніжних і коханих
Знайшли своїх ви Попелюшок.
Дівчаткам - юним феям,
Бажаю всім зустріть колись
Свого найкращого із принців,
Щоб мрії ваші всі збулись!
(Всі актори вклоняються глядачам.)
Королева книги:-Он дівчинка чемна мила
До роботи не лінива.
Пиріжки всім роздає.
Відгадайте, хто ж то є?
Червона шапочка: - Я бабусі у корзинці
І обід несу й гостинці.
Раптом - сірий вовк із хащі
Роззявляє хижу пащу:
"Ти чого отут блукаєш?"-
Запитав, стрибнув убік,
Блискавично в лісі зник...
Відгадайте-но, будь ласка,
Звідки я, з якої казки?
( Інсценівка казки "Плутана казка").
- Дідусю, розкажи казку...
-Угу...
- Дідусю, ну розкажи казку.
-Угу...
- Ну дідусю, ну розкажи...
-От причепилася. Гаразд, слухай. Жила собі дівчинка. Звали її Жовта шапочка.
- Ні Червона!
- Ой, забув. Справді Червона шапочка. Покликала її мама та й каже:"Послухай Зелена шапочко..."
-Та ні, Червона!
- Ой, я й забув. Справді Червона."Піди до тітки Лізи і занеси їй картопляне лушпиння".
-Ні, йди до бабусі і занеси їй пиріжки.
- Ну, гаразд. Дівчинка зайшла в ліс і зустріла жирафу.
- Ти переплутав! Зустріла вовка, а не жирафу!
- І вовк її питає:"Скільки буде шість разів по вісім?"
- Зовсім не так. Вовк її запитав:"Куди йдеш?"
- Твоя правда. І Чорна шапочка відповіла...
- Це була Червона шапочка,Червона, Червона!
- Так Червона. І вона відповіла:"Іду на базар по баклажанний соус".
- Та що ти балакаєш! Вона відповіла: "Іду до хворої бабусі, та не знаю дороги".
- Твоя правда.І кінь сказав...
- Який кінь? Це ж був вовк.
Фея: Чи сподобалась вам, діти, ця заплутана казка?
А ось послухайте віршик до казки "Курочка ряба".
Поживали дід та баба-
Молодий та молода-
У бабусі - курка Ряба,
А у діда - борода.
- Ой, ти, бабо - баобабо-
Дід бабусі говорив,-
- Не несеться твоя Ряба,
Краще б я її зварив.
Гомоніла баба в сінях:
Я й сама її зварю.
А за те мені на віник
Дай ти бороду свою!
Чи жива ще курка Ряба?
Хто кому там догодив?
Знають тільки Дід та Баба
Й сивий віник з бороди.
Королева книги: Увага! Слухайте! Жив - був... Ні не вгадали. Жив - був шматок дерева. Звичайне поліно,
яким топлять узимку піч. Одного разу воно опинилося в майстерні столяра,якого всі називали тато Карло.
Назвіть казку та її автора.., на матеріалі якої була написана інша казка, добре відома нам.
В батька хлопчик дуже гарний
Незвичайний, дерев"яний.
Любить дуже батько сина,
Забіяку...(Буратіно!).
(На сцену під мелодію пісні "Буратіно" виходять Мальвіна та Буратіно.)
Мальвіна: Друже, юний Буратіно,
Скільки в нас було пригод!
Незважаючи на жахи,
Бавиш і смішиш народ.
Ти кумедний і веселий,
Любиш жарти, пісню, сміх...
Буратіно: А чому мені Мальвіно,
Не сміятись не радіти -
Процвіта театр у тата,
Люблять нас дорослі й діти,
Ключик золотий знайшов я
Татусеві - тату Карлу,
То тепер вже знаю точно:
В казці я живу не марно!
Мальвіна: Отже висновок простий: необхідно, щоб кожна людина відшукала свій ключик золотий!
Королева книги: Жили собі дід та баба,
та й горя не знали.
Мали собі господарство,
ще й кота тримали.
Але кіт той вже постарів,
був ледачий і слабий.
його жінка - баба:
-Їдь, мабуть, до лісу, діду,-
там покинь котяку,
бо від нього не діждешся
ні мишей, ні дяки!
От поїхав дід до лісу.
Залишив у ньому
свого старого кота
тай гайнув додому...
Королева книги: Чи впізнали ви діти цього кота? Пам"ятаєте продовження казки?
(Входять Пан Коцький і Лисичка).
Пан Коцький: І шумить, і гуде,
Це Пан Коцький іде!
Хто від мене не сховався-
Той на віки пропаде!
Я найбільший тут пан,
В лісі здавна живу,
Хто від мене не сховався-
Вмить того я розірву!
Лисичка: Я - Лисичка - веселушка,
Пишний хвіст і гострі вушка.
Чоловіком будь моїм
І ходім до мене в дім!
(співає) - Чи я не хазяйка, чи не господиня
Пану Коцькому своєму борщику зварила,
Пиріжечків напекла, півника дістала,
Приготую на обід яєшеньку з салом!
Вареничків наварю, принесу сметанки,
Пану Коцькому своєму догоджаю зранку!
Пан Коцький: - Мої побажання зарання відомі:
Бажаю достатку у кожному домі!
Лисичка: - Жили щоб усі ви заможно й багато,
Було щоб із чого обід готувати!
Фея: - В казках українських і гумор, і жарти.
З героєм веселим зустрітися варто!
Королева - Як погано звичку мати
книги: Всім про все розповідати,
Те, що треба і не треба,
Як нема на те потреби.
Ось в одного мужика
Була жіночка така:
Говорила без упину,
Всім розносила новину.
Тому він її провчив
І мовчати научив.
Що за казка підкажіть
І цю жіночку назвіть.
(Виходить Язиката Хвеська і її чоловік Петро.)
Хвеська: - Хвесю милу не впізнали,
Чи мене ви не чекали?
Хвеся - чудо, Хвеся - птичка,
Хвеся гарна молодичка!
-Рибку під кущем збирала,
Потім всім розповідала:
На вербі ростуть грушки,
В річці плавають пташки.
Хвеся - чудо, Хвеся - птичка,
Хвеся гарна молодичка!
Чоловік мій скарб знайшов,
І в село із ним пішов,
Я найкраща від усіх!
Це чому ж я чую сміх?
Петро: Хвесю, годі вихвалятись,
Обіцяла ж вчора ти,
Що не будеш привселюдно
Нісенітниці плести!
Хвеська: Завжди ти смієшся з мене,
Не послухаєш вперед -
Я сьогодні всім на світі
Розкажу страшний секрет!
Петро: Всі секрет давно вже знають,
І згадать його всім варт:
Людям жить допомагає
Добрий і веселий жарт!
Фея:- Сонце браму зачиняє,
Казочку на ніч ховає.
Та, як хочете все знати,
Книжечки треба читати.
Королева книги: -У хвилини дозвілля
Багато читайте.
Бо книга - то віконце в світ.
Любіть її друзі,
Любіть і читайте!
На цьому наше казкове свято завершується.(Під супровід музики всі учасники свята виходять на сцену і вклоняються.)
